Рахунок 91 “Загальновиробничі витрати”

Рахунок 91 “Загальновиробничі витрати” призначений для обліку виробничих накладних витрат на організацію виробництва та управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного й допоміжного виробництва, а також витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування. Цей рахунок не застосовується підприємствами торгівлі.

За дебетом рахунку 91 “Загальновиробничі витрати” відображається сума визнаних витрат, за кредитом – щомісячне, за відповідним розподілом, списання на рахунки 23 “Виробництво” та 90 “Собівартість реалізації”‘.

Аналітичний облік ведеться за місцями виникнення, центрами і статтями (видами) витрат.

Рахунок 91 “Загальновиробничі витрати” кореспондує:

за дебетом з кредитом рахунків:

• 13 “Знос (амортизація) необоротних активів”;
• 20 “Виробничі запаси”;
• 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети”;
• 23 “Виробництво”;
• 30 “Готівка”;
• 31 “Рахунки в банках”;
• 37 “Розрахунки з різними дебіторами”;
• 39 “Витрати майбутніх періодів”;
• 47 “Забезпечення майбутніх витрат і платежів”;
• 50 “Довгострокові позики”;
• 60 “Короткострокові позики”;
• 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками”;
• 64 “Розрахунки за податками й платежами”;
• 65 “Розрахунки за страхуванням”;
• 66 “Розрахунки за виплатами працівникам”;
• 68 “Розрахунки за іншими операціями”;
• 80 “Матеріальні витрати”;
• 81 “Витрати на оплату праці”;
• 82 “Відрахування на соціальні заходи”;
• 83 “Амортизація”;
• 84 “Інші операційні витрати”;

за кредитом з дебетом рахунків:

• 23 “Виробництво”;
• 39 “Витрати майбутніх періодів”;
• 90 “Собівартість реалізації”.

Загальновиробничі витрати: основи обліку

Нагадаємо, перелік загальновиробничих витрат наведений у НП(С)БО 16, що визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

Положенням також передбачений поділ загальновиробничих витрат на постійні і змінні.

До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду.

До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.

Примітки:

• Інструкція № 291 – Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. № 291;
• НП(С)БО 16 – Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318.